Віталій Давидюк: "У "Дністрі" є колектив. Ми стали однією родиною"

Універсальний захисник дав свою оцінку минулому сезону, розповів про взаємовідносини у команді та найзручнішу позицію для себе на футбольному полі.

— Віталію, ділись інформацією, як проводиш період міжсезоння? Чи є бажання уже повернутись до тренувального процесу?

— Міжсезоння для мене — це той період, коли можна провести час із сім’єю, родиною, друзями. Набратися сил, перезарядитися і з новими силами увійти в сезон. Звісно, я сумую за колективом, тренуваннями та емоціями, які дарує футбол.

— Традиційне запитання до наших гравців. Як ти оцінюєш для себе і для команди попередній 2024-ий рік?

— 2024 рік можна віднести до дещо вдалих. Не все вдалося виконати з поставлених завдань, але це футбол. Ми — молода, амбітна команда з кваліфікованими тренерами, які створили дружню футбольну сім’ю. Для себе я оцінюю цей рік як позитивний.

— Для тебе, що змінилось з приходом у команду тандему тренерів Шелаєв-Костишин?

— Миколайович та Володимирович — майстри своєї справи. У команді багато змін. Починаючи від простого — це дисципліна, і закінчуючи грою, яку ми демонструємо під їхнім керівництвом. Ми стали одним цілим, ділимо як неприємні моменти, так і приємні.

— Кого б ти міг відзначити із команд-суперниць по аматорському чемпіонату України?

— Гарно себе показали колективи «Миколаїв», «Лісне» та «Агрон». У цих командах зібрані досить хороші гравці, які демонструють якісну, змістовну гру.

— Тебе справедливо можна назвати одним зі старожилів сучасного «Дністра». На твою думку, очевидний прогрес команди на протязі трьох років?

— Ті, хто стежать за «Дністром», погодяться — прогрес є, і це радує як нас, футболістів, так і вболівальників. Завдяки Юрію Івановичу Куцу, який докладає чимало зусиль, як до нашого розвитку, так і до розвитку дитячої школи, навіть у цей складний час діти мають можливість займатися улюбленим видом спорту.

— Не менш важливою ніж на полі, є атмосфера у роздягальні. Чи є у «Дністрі» справді єдиний колектив?

— Колектив є. З приходом Олега Миколайовича та Руслана Володимировича, а також завдяки зусиллям кожного з нас, команда стала дружнішою. Ми стали як одна родина.

— А особисто ти на правах старшого, можеш молодих направити чи посварити?

— Звісно, можу як підтримати, так і «напіхати».

— Тебе справедливо можна назвати універсальним футболістом, адже можеш зіграти на обох флангах захисту та навіть у центрі поля. А яка позиція для тебе є найбільш комфортною на полі?

— Мені комфортніше грати центрального захисника або правого захисника. Граючи в УСК «Довбуш», під керівництвом на той час Андрія Мельничука та Віталія Куниці, завдяки їхньому часу і терпінню, вкладеним у мене, я зрозумів, що потрібно бути універсальним футболістом. Це дає більше вибору і тренеру, і самому гравцю, щоб отримувати ігровий час, що важливо для кожного футболіста.

— В тебе було, мабуть, не так багато ігрового часу. Конкуренція за місце у складі справді стала жорсткішою?

— Конкуренція в команді дійсно є, і це радує, адже є до чого рости. Тренувальний процес дає змогу оцінити футболіста і його готовність до гри. Розумію, що в чомусь я недотягував до рівня, якого хотів бачити від мене тренер.

— В тебе великий досвід виступів на аматорському рівні. Чи не було у кар'єрі запрошень від професійних команд?

— Запрошення були, але через обставини ці пропозиції не зміг використати. У кожного футболіста в певний момент є можливість перейти на вищий рівень, де хочеться себе спробувати.

— Яку мету ставиш перед собою у новому сезоні?

— У новому сезоні, я хочу отримати більше ігрового часу, довіри від тренерів і разом із «Дністром» завоювати більше перемог, як на обласному, так і на всеукраїнському рівні.